Біоенергетика є одним із стратегічних напрямів до заміщення природного газу, посилення національної енергетичної безпеки та реалізації цілей Зеленого курсу. Її роль особливо зросла після рішення України повністю відмовитися від споживання російських енергоресурсів.
Україна має значний потенціал для розвитку альтернативних видів палива – біогазу, біодизелю, біоетанолу. За даними Біоенергетичної асоціації України потенціал виробництва біометану становить близько 8 млрд куб м на рік, що дозволить покрити 25% внутрішнього споживання природного газу. Крім того, біометан, зберігаючи енергетичні властивості природного газу, є вуглецево нейтральним.
У жовтні 2021 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт, розроблений Міненерго спільно з Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження щодо розвитку виробництва біометану. Закон визначив поняття «біометан», до того відсутнє у законодавчому полі, а також передбачив впровадження гарантій походження біометану та створення відповідного реєстру.
Закон дає змогу виробникам біометану подавати газ до газотранспортної та газорозподільчої мереж, а також використовувати його в якості моторного палива. Покликаний стимулювати виробництво та використання біометану в Україні і розширює можливості для його експорту.
Також українським парламентом розглядається законопроєкт щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у транспортній галузі. Законопроєкт спрямований на імплементацію положень Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел та виконання зобов’язань, які взяла на себе Україна зі вступом до Енергетичного Співтовариства.
Міністерство енергетики разом з іншими стейкхолдерами працює над створенням необхідних законодавчих механізмів для розвитку біоенергетики, які дозволять реалізувати потенціал виробництва альтернативних видів палива в Україні.
Розвиток біоенергетики та альтернативних видів палива розглядається як дієвий механізм для зниження імпортозалежності, скорочення викидів парникових газів та покращення екологічної ситуації. А також – як спосіб виконання національних планів дій в енергетиці, міжнародних зобов’язань та створення нових робочих місць.
